Главная страница
Контакты
Карта сайта
Вопрос-ответ
Специалисты клиники
О клинике
Заболевания
Лечение проктологических заболеваний
Гидроколонотерапия
Информация для пациентов
Для специалистов проктологии
Вопрос-ответ
Лечение геморроя
Контакты
Отзывы пациентов отделения проктологии КОКБ
Исследование толского кишечника
Обратная связь
Геморой - найпоширеніше
захворювання прямої кишки. Слово
«Геморой» в перекладі з грецької
означає «кровотеча», що
прямо пов'язано з головним симптомом
захворювання - виділенням крові з
заднього проходу.
Геморой однаково часто зустрічається
у чоловіків і жінок. У жінок
загострення геморою часто виникає
під час вагітності, як правило,
в останньому триместрі.
Читати далі »


Парапроктит - це запалення
параректальної клітковини, при
якому інфекція проникає в тканини
навколопрямокишкової ділянки з
просвіту прямої кишки, а саме,
із вусть анальних залоз,
розташованих на дні
задньопрохідних (морганіевих)
крипт. Уражена анальна крипта
при банальному парапроктиті завжди
розташовується на зубчастій лінії.
Причини запалення анальних залоз
різноманітні: явища закрепу в
анамнезі, анальні тріщини,
геморой. Розділяють гострий і
хронічний парапроктит (нориця)
прямої кишки.
Читати далі »


Анальна тріщина - лінійний або
еліпсоподібнний дефект (виразка)
слизової оболонки анального
канала, що виникає спонтанно.
Захворювання зустрічається
досить часто, і в структурі
хвороб товстого кишечника за
частотою звертань займає третє
місце (11% -15%) та становить
20-23 випадків на 1000 населення.
Найчастіше хворіють жінки молодого
та середнього віку.
Читати далі »


Закреп - на сьогоднішній день,
закреп є однією з найбільш
поширених причин звернення
до лікаря в усьому світі. Наприклад,
2,5 мільйони людей у світі щороку
звертаються до лікаря з цією скаргою,
і ще більша кількість намагається
впоратися з цією проблемою
самостійно, приймаючи
проносні.
Що таке закреп? Закреп не є
окремим захворюванням. Це симптом,
який може зустрічатися при
різних захворюваннях.
Читати далі »


Неспецифічний виразковий
коліт (НВК)
- хронічне
рецидивуюче захворювання товстої
кишки, що характеризується тяжким
дифузним виразково-запальним
ураженням слизової оболонки
неспецифічного характеру.
Читати далі »


Хвороба Крона - хронічне
рецидивуюче захворювання
шлунково-кишкового тракту неясної
етіології, що характеризується
трансмуральним сегментарним
поширенням запального
процесу з розвитком місцевих і
системних ускладнень.
Читати далі »


Поліпи і доброякісні
пухлини
. Визначення поліпа не
відрізняється чіткістю. В даний
час істинним поліпом вважають
розростання залозистого епітелію,
що утворює підвищення над рівнем
слизової оболонки ...
Читати далі »


Рак прямої кишки (колоретальний
рак) сьогодні можна без перебільшення
позначити як проблему світового
масштабу.
Читати далі »


Рак ободової кишки Ще один
напрям у ранньому виявленні
раку прямої та ободової кишки
засноване на визначенні РЕА --
раково-ембріонального антигену --
пептиду, виділеного з
ембріональних клітин
шлунково-кишкового тракту.
Читати далі »
Головна сторінка » Захворювання » Поліпи кишківника та поліпозні синдроми

Захворювання: поліпи кишківника та поліпозні синдроми

Пухлина - це патологічний процес, що являєсобою новостворену тканину, в якій зміни генетичного
апарату клітин призводять до порушення регуляції їх росту та диференціювання. За характером росту пухлини розділяють
на доброякісні та злоякісні.

Поліпи та поліпозні синдроми. Визначення поліпа не відрізняється чіткістю. В даний час істинним
поліпом вважають розростання залозистого епітелію, що утворить підвищення над рівнем слизової оболонки у вигляді
широкого грибоподібного, часто розгалудженого утворення, що сидить на більш вузькій ніжці, а іноді на широкій основі.

Етіологія і патогенез. Встановити істинну частоту появи доброякісних поліпів товстої кишки дуже
важко, оскільки вони протікають практично безсимптомно, і виявляють їх найчистіше випадково у хворих, що висувають
скарги на дискомфорт, біль в області заднього проходу, дисфункції кишківника, патологічні виділення із заднього проходу
і т. і., які є ознаками інших захворювань (геморой, парапроктит, анальна тріщина, коліт, рак прямої кишки тощо). У зв'язку
з цим близьку до істинної частоту поліпів можна встановити тільки в результаті проведення цільових профілактичних
обстежень населення або розтинів. У результаті праць вчених встановлено, що частота виявлення аденом товстої кишки
(при використанні тільки ректороманоскопії) коливається від 2,5 до 7,5% загальної кількості обстежених. Однак, справжня
частота їх виникнення безумовно вище, тому що при обстеженні автори не оглядали інші відділи товстої кишки, в яких
розташовується близько 50% усіх аденом товстої кишки.

Етіологія поліпів прямої та ободової кишки не з'ясована. Роботи, в яких вивчена вірусна природа цих захворювань,
мають теоретичний характер, так само, як і створення моделі товстокишкового поліпозу на тваринах.

Збільшення частоти появи доброякісних пухлин товстої кишки зв'язують із впливом навколишнього середовища (мегаполіси,
наявність великих виробництв), зменшення фізичної активності. Важливим фактором, що впливає на збільшення частоти
розвитку захворювань товстої кишки, багато дослідників вважають зміну характеру харчування населення в умовах
індустріалізації.

Встановлено, що основною особливістю харчування жителів економічно розвинених країн є перевага в раціоні
висококалорійних продуктів із великим вмістом тваринних жирів при невеликій кількості клітковини. Усе це призводить до
того, що в товсту кишку потрапляє хімус, що містить мало клітковини, що позначається на зниження моторної активності
кишки, і велика кількість жовчних кислот, які, як встановлено, в процесі травлення перетворюються на речовини, які
мають канцерогенна вплив на слизову оболонку. Зниження швидкості проходження хімусу по кишці створює більш
тривалий контакт канцерогенів зі слизовою оболонкою. Все це викликає порушення також мікробного пейзажу, що в свою
чергу змінює склад ферментів мікробного походження.

Клінічна картина. У більшості хворих доброякісні новоутворення товстої кишки протікають
безсимптомно і виявляють їх, в основному, при ендоскопічному дослідженні. Однак при досягненні великих розмірів (2-3 см)
війкових пухлин можуть відзначатися кров'янистої-слизові виділення, біль у животі та задньому проході, закреп, пронос,
анальний свербіж. При гігантських війкових пухлинах втрати білка та електролітів у зв'язку з гіперпродукцією слизу іноді
можуть призводити до суттєвих порушень гомеостазу (диспротеїнемія, порушення водно-електролітного балансу, анемія).
При них можлива поява симптомів гострої повної або часткової непрохідності (внаслідок інвагінації). Індекс малігнізації
війкових пухлин досить високий і становить 40%.

Діагностика. За наявності перелічених вище симптомів необхідно проведення пальцевого дослідження прямої кишки та
ректороманоскопії.

При пальцевому дослідженні вдається вивчити ділянку прямої кишки до 10 см від краю заднього проходу. Цей первинний
метод діагностики необхідно застосовувати завжди. Він обов'язково повинен передувати ректороманоскопії, оскільки це
досить інформативний спосіб виявлення й інших захворювань прямої кишки (геморой, нориці, тріщини та ін), навколишньої
клітковини (кісти і пухлини) та передміхурової залози у чоловіків (аденома, простатит, рак).

Ректороманоскопія вимагає спеціальної підготовки за допомогою очисних клізм або пероральних проносних (фортранс та
ін.). Цей метод дослідження більш інформативний і дає можливість виявити більшу частину поліпів товстої кишки, тому що
більш 50% з них локалізуються в прямій і сигмовидної кишках, тобто в межах досяжності ректоскопа (25-30 см від краю
заднього проходу). При виявленні поліпів у прямій і сигмовидній кишках необхідно ретельне дослідження верхніх відділів
товстої кишки та шлунка, так як нерідко поєднане ураження поліпами різних відділів шлунково-кишкового тракту. Для цих
цілей використовуються рентгенологічні та ендоскопічні дослідження товстої кишки і шлунка.

Іригоскопія має важливе клінічне значення, вона дозволяє діагностувати більшість поліпів більших за 1 см в діаметрі, більш
дрібні утворення вдається виявити значно рідше. Тому при профілактичних оглядах краще використовувати колоноскопію,
за допомогою яких вдається виявити практично будь-яке утворення (розміром менше 0,5 см).

При ендоскопічному дослідженні товстої кишки гіперпластичні поліпи виглядають як дрібні (менше 0,5 см в діаметрі)
утворення м'якої консистенції  звичайного кольору, що злегка піднімаються над рівнем слизової оболонки. Нерідко
гіпертрофовані лімфатичні фолікули симулюють гіперпластичні поліпи (підтвердженням цього є гістологічне дослідження).

Лікування. Консервативних методів лікування поліпів і війкових пухлин товстої кишки на сьогоднішній день не існує.

У сучасних умовах лише видалення поліпів ендоскопічним і хірургічним шляхом гарантує успіх лікування. Найбільш
поширеними методами хірургічного лікування поліпів і війкових аденом товстої кишки є:

   * поліпектомія за допомогою ректоскопа або колоноскопа з електрокоагуляцією ніжки або ложа поліпа
   * трансанальне висічення новоутворення
   * колотомія та резекція кишки з пухлиною
   * трансанальна резекція прямої кишки з формуванням ректоанального анастомозу з приводу циркулярних або майже
циркулярних війкових пухлин нижньоампулярного відділу прямої кишки
   * трансанальне ендомікрохірургічне висічення новоутворення

Віддалені результати лікування. З огляду на можливість рецидивування доброякісних новоутворень товстої кишки та
виникнення раку, особливо в перші 2 роки після операції, хворі повинні знаходиться на постійному диспансерному
спостереженні. Після видалення доброякісних поліпів перший огляд проводиться через 1,5 - 2 міс., потім кожні півроку, а
при війкових пухлинах -кожні 3 міс. протягом першого року після видалення. Далі огляд проводиться 1 раз на рік.

Після видалення малігнізованих поліпів в 1-й рік після операції необхідний щомісячний огляд, на 2-му році спостереження
- кожні 3 місяці. І тільки через 2 роки можливі регулярні огляди кожні 6 місяців.

У перші 2 роки після видалення доброякісних новоутворень виникнення рецидиву відмічено у 13%
хворих, а нові поліпи в різних відділах товстої кишки - у 7%. Рецидиви після залозистих поліпів
спостерігалися у 8% випадків, а війкових - у 25%. Беручи до уваги, що індекс малігнізація війкової
пухлини дорівнює 40%, можливе збільшення числа злоякісних новоутворень. Поява рецидиву служить показанням до
термінового повторного оперативного втручання.
малігнізований поліп прямої кишки
© 2007-2009 proctolog.ua   Все права защищены.
Любое копирование части или целого текста без согласования с администрацией сайта ЗАПРЕЩЕНО