Главная страница
Контакты
Карта сайта
Вопрос-ответ
Специалисты клиники
О клинике
Заболевания
Лечение проктологических заболеваний
Гидроколонотерапия
Информация для пациентов
Для специалистов проктологии
Вопрос-ответ
Лечение геморроя
Контакты
Отзывы пациентов отделения проктологии КОКБ
Исследование толского кишечника
Обратная связь
Геморой - найпоширеніше
захворювання прямої кишки. Слово
«Геморой» в перекладі з грецької
означає «кровотеча», що
прямо пов'язано з головним симптомом
захворювання - виділенням крові з
заднього проходу.
Геморой однаково часто зустрічається
у чоловіків і жінок. У жінок
загострення геморою часто виникає
під час вагітності, як правило,
в останньому триместрі.
Читати далі »


Парапроктит - це запалення
параректальної клітковини, при
якому інфекція проникає в тканини
навколопрямокишкової ділянки з
просвіту прямої кишки, а саме,
із вусть анальних залоз,
розташованих на дні
задньопрохідних (морганіевих)
крипт. Уражена анальна крипта
при банальному парапроктиті завжди
розташовується на зубчастій лінії.
Причини запалення анальних залоз
різноманітні: явища закрепу в
анамнезі, анальні тріщини,
геморой. Розділяють гострий і
хронічний парапроктит (нориця)
прямої кишки.
Читати далі »


Анальна тріщина - лінійний або
еліпсоподібнний дефект (виразка)
слизової оболонки анального
канала, що виникає спонтанно.
Захворювання зустрічається
досить часто, і в структурі
хвороб товстого кишечника за
частотою звертань займає третє
місце (11% -15%) та становить
20-23 випадків на 1000 населення.
Найчастіше хворіють жінки молодого
та середнього віку.
Читати далі »


Закреп - на сьогоднішній день,
закреп є однією з найбільш
поширених причин звернення
до лікаря в усьому світі. Наприклад,
2,5 мільйони людей у світі щороку
звертаються до лікаря з цією скаргою,
і ще більша кількість намагається
впоратися з цією проблемою
самостійно, приймаючи
проносні.
Що таке закреп? Закреп не є
окремим захворюванням. Це симптом,
який може зустрічатися при
різних захворюваннях.
Читати далі »


Неспецифічний виразковий
коліт (НВК)
- хронічне
рецидивуюче захворювання товстої
кишки, що характеризується тяжким
дифузним виразково-запальним
ураженням слизової оболонки
неспецифічного характеру.
Читати далі »


Хвороба Крона - хронічне
рецидивуюче захворювання
шлунково-кишкового тракту неясної
етіології, що характеризується
трансмуральним сегментарним
поширенням запального
процесу з розвитком місцевих і
системних ускладнень.
Читати далі »


Поліпи і доброякісні
пухлини
. Визначення поліпа не
відрізняється чіткістю. В даний
час істинним поліпом вважають
розростання залозистого епітелію,
що утворює підвищення над рівнем
слизової оболонки ...
Читати далі »


Рак прямої кишки (колоретальний
рак) сьогодні можна без перебільшення
позначити як проблему світового
масштабу.
Читати далі »


Рак ободової кишки Ще один
напрям у ранньому виявленні
раку прямої та ободової кишки
засноване на визначенні РЕА --
раково-ембріонального антигену --
пептиду, виділеного з
ембріональних клітин
шлунково-кишкового тракту.
Читати далі »
Головна сторінка » Захворювання » Неспецифічний виразковий коліт

Захворювання: Неспецифічний виразковий коліт

Неспецифічний виразковий коліт (НЯК) - хронічне рецидивуюче захворювання товстої кишки, що
характеризується важким дифузним виразково-запальним ураженням слизової оболонки неспецифічного характеру.

Епідеміологія. Захворюваність.
В останні роки відмічається зростання числа випадків запальних захворювань кишечнику (колітів) в
північно-європейських странах.
Країна
Число випадків на 100.000 стаціонарних хворих
Швейцарія
5,8
Фінляндія
7,0
Данія
7,8
Бельгія
10,8
Англія
14,8
У Західній Європі та США щорічно захворюють від 3,5 - 6,5 хворих на 105 населення до 60 хворих на 105 населення.
Більше 50% хворих мають вік 20-40 років, середній вік в момент виникнення хвороби становить 29 років. Європейський
комітет у 1991-1992р. провів епідеміологічне дослідження поширеності виразкового коліту в країнах ЄС (брали участь
20 країн). Частота виявлення на 100 тис. населення склала 5,8; міське та сільське населення - порівну.

За даними M.H. Vatn та ін. (Норвегія) частота НВК збільшується:
                             1976 – 80 р.р. - 7,1
                             1983 - 86 р.р. - 11,6
                             1990 - 92 р.р. - 12,2
Етіологія.
До теперішнього часу не існує єдиної думки про причини виникнення і механізми розвитку НВК.
Виділяють наступні основні фактори.

Етіологічні фактори:
· Генетичний фактор (система HLA: виявлені генетичні HLA-маркери НВК, хвороби Крона в різних популяціях; за
допомогою HLA - ДНК генотипування виявлені маркери схильності та стійкості до НВК (алель DRB1*01 ген. Маркер
схильності до початку захворювання в молодому віці, алель DRB1*08, асоційований з дистальними формами та
виникненням хвороби у віці 30-49 років).
· Мікробний фактор (висока ступінь імунізації хворих НЯК 0 - антигеном Esherichia Coli 014; E. Coli володіє високою
адгезивною здатністю до епітеліальний клітин слизової оболонки, і може ініціювати їх розрішення; позитивна дія
пробіотиків,що містять Esherichia сoli - штам Nissle 1917)
· Порушення проникності кишкового бар'єру.
· Фактори навколишнього середовища (нікотин: у злісних курців НВК зустрічається рідше, ніж у некурящих, при хворобі
Крона куріння в кілька разів збільшує ризик захворювання; лікарські препарати: НПЗП; нераціональне харчування:
значне зростання даної патології у країнах, де в раціоні використовують «fast food».
· Порушення імунної відповіді (порушення регуляції місцевої імунної відповіді лежить в основі розвитку запальної реакції
у стінці кишки)

   Таким чином, генетична схильність, можливості імунної відповіді, вплив екзогенних чинників при наявності низки
ендогенних порушень, призводять до розвитку хронічного запалення слизової
оболонки при неспецифічному виразковому коліті (НВК).

Патогенез.
У розвитку запалення при виразковому коліті задіяні численні механізми тканинного та клітинного
ушкодження. Бактеріальні та тканинні антигени викликають стимуляцію Т- і В-лімфоцитів. При загостренні виразкового
коліту виявляється дефіцит імуноглобулінів, що сприяє проникненню мікробів, компенсаторної стимуляції В-клітин з
утворенням імуноглобулінів М і G. Дефіцит Т-супресорів приводить до посилення аутоімунної реакції. Посилений синтез
імуноглобулінів М і G супроводжується утворенням імунних комплексів і активацією системи комплементу, що має
цитотоксичну дією, стимулює хемотаксис нейтрофілів і фагоцитів з наступним виділенням медіаторів запалення, які і
викликають деструкцію епітеліальних клітин. Серед медіаторів запалення, перш за все, слід назвати цитокіни IL-1Я,
IF-y, IL-2, IL-4, IL-15, які впливають на зростання, рух, диференціацію і ефекторні функції численних клітинних типів, які
втягнуті в патологічний процес при виразковому коліті. Крім патологічних імунних реакцій, шкідливу дію на тканини чинять
активний кисень і протеази; відзначається зміна апоптозу, тобто механізму клітинної смерті.

Важлива роль у патогенезі виразкового коліту відводиться порушенню бар'єрної функції слизової оболонки кишечника та
її здатності до відновлення. Вважається, що через дефекти слизової оболонки в глибші тканини кишки можуть проникати
різноманітні харчові та бактеріальні агенти, які потім запускають каскад запальних та імунних реакцій.
Велике значення в патогенезі виразкового коліту і провокації рецидиву захворювання мають особливості особистості
хворого та психогенні впливи. Індивідуальна реакція на стрес з аномальною нейрогуморальною відповіддю може бути
пусковим механізмом розвитку хвороби. У нервово-психічний статус хворого на виразковий коліт відзначаються
особливості, які виражаються в емоційній нестабільності.

Патоморфологія.
Ураження починається найчастіше від прямої кишки - зубчастої лінії та поширюється в проксимальному напрямі. На ранніх
стадіях коліту відзначають судинну реакцію з подальшим порушенням цілісності епітелію, приєднанням виразок слизової
оболонки. Виразки, що виникають, захоплюють тільки підслизовий шар, у глибину стінки кишки, як правило, не
поширюються. В активну фазу виразки різного розміру поширюються на набряклій, повнокровній слизовій оболонці. Іноді
вона являє собою суцільну виразкову поверхню, покриту плівкою фібрину. Але найчастіше на слизовій оболонці
відзначають велику кількість дрібних ерозій і виразок, у тому числі псевдополипів, розвиток яких пов'язують із
деструкцією слизової оболонки, регенерацією епітелію. Тяжкість морфологічних змін наростає в дистальному напрямку
(найбільш виражені у низхідній та сигмовидній кишці). У 18-30% може уражатися термінальний відділ здухвинної кишки.

На ранній стадії хвороби та при її загостренні в запальному інфільтраті переважають лімфоцити, при тривалому перебігу -
плазматичні клітини та еозинофільні гранулоцити. Ці клітини виявляють в ділянці дна виразок, як і покриту фібрином
грануляційну тканину.
Запальним процесом уражені всі шари кишкової стінки.

Класифікація НВК.
1. Клінічніа характеристика
Клінічна форма
Перебіг
Ступінь активності
Ступінь тяжкості *
а) гостра
а) швидко прогресуючий
а) загострення
а) легка
б) хронічна
б) безперервно рецидивуючий
б) затухаюче     загострення
б) середньої тяжкості
в) рецидивуючий
в) ремісія
в) тяжка
г) латентний (стертий)
2. Анатомічна характеристика
Протяжність
Макроскопічна характеристика
Мікроскопічна характеристика
а) проктит
а) ерозивно-геморагічний коліт
а) переважання деструктивно- запального процесу
б) проктосигмоїдит
б) виразково-деструктивний коліт
б) зменшення запального процесу з елементами репарації
в) лівобічне ураження (ураження до селезінкової кута)
в) наслідки запального процесу
г) субтотальне ураження
д) тотальне ураження
е) тотальне ураження з ретроградним ілеїтом
3. За ступенем тяжкості
Легкая форма
Частота випорожнень до 4 разів на добу з невеликою домішкою крові в екскрементах, відсутність лихоманки, тахікардії, анемії, не спостерігається зменшення маси тіла, задовільний загальний стан.
Середньотяжка форма
Рідкі випорожнення 5-8 разів на добу, домішки крові та слизу в калі, помірна лихоманка, тахікардія, анемія, задовільний загальний стан.
Тяжка форма
Тяжка діарея (> 8 разів на добу); значна домішка крові, слизу і гною в калових масах; лихоманка більше 38*с, тахікардія, анемія (гемоглобін <90 г/л), загальний стан тяжкий або дуже тяжкий.
По ендоскопічній картині виділяють чотири ступені активності запалення в кишці: мінімальний, помірний,
виражений та різко виражений.

I ступінь (мінімальний) характеризується набряком слизової оболонки, гіперемією, відсутністю судинного малюнка, легкою
контактною кровоточивістю, дрібноточковими геморагіями.

II ступінь (помірний) визначається набряком, гіперемією, зернистістю, контактною кровоточивістю, наявністю ерозій,
зливними геморагіями, фібринозним нальотом на стінках.

III ступінь (виражений) характеризується появою множинних зливних ерозій та виразок на тлі
описаних вище змін у слизовій оболонці. У просвіті кишки гній і кров.

IV ступінь (різко виражений): крім перерахованих змін, визначається формуванням псевдополіпів і
кровоточивих грануляцій.
Нормальна слизова оболонка товстої кишки
І ступінь   
ІI ступінь   
ІII ступінь   
ІV ступінь   
Ендоскопічний індекс Рахмілевича (1989)

1. Розсіюючі світло грануляції на поверхні слизової оболонки (зернистість): немає - 0, є - 2.
2. Судинний малюнок: стандартний - 0, деформований або розмитий - 1, відсутній - 2.
3. Кровоточивість слизової оболонки: відсутня- 0, невелика контактна - 2, виражена (спонтанна)- 4.
4. Пошкодження поверхні слизової оболонки (ерозії, виразки, фібрин, гній): відсутні - 0, помірно виражені - 2,
значно виражені - 4.

В даний час найбільш поширеною оцінкою ступеню тяжкості та активності НВК є її визначення за Schroeder
або клініці Mayo.
Частота випорожнень
Ректальна кровотеча
Ендоскопічна картина
Клінічна картина
0 = нормальна кількість дефекацій для конкретної особи
0 = немає
0 = нормальна слизова оболонка (ремісія)
0 = норма, ремісія
1 = на 1-2 дефекації на день більше, ніж зазвичай
1 = прожилки крові менше, ніж в половині дефекацій
1 = легкий ступінь (гіперемія, згладжений судинний малюнок, легка зернистість)
1 = легка форма
2 = на 3-4 дефекацій на день більше, ніж зазвичай
2 = видима кров у більшості дефекацій
2 = середній ступінь (виражена гіперемія, відсутність судинного малюнка, зернистість, ерозії)
2 = середьотяка форма
3 = на 5 дефекацій на день більше, ніж зазвичай
3 = виділення однієї крові
3 = тяжкий ступінь (спонтанна кровоточивість, виразкування)
3 = тяжка форма
Все ці ознаки формують наступні форми НВК:
Неактивна
Легка
Середньотяжка
Тяжка
Симптоми
0-2
01.мар
03.июн
> / = 6
Ендоскопія
0
1
01.фев
> / = 2
Клініка
0
1
2
3
Загальна сума
0-2
03.май
06.окт
> / = 10
Клінічна картина
НВК завжди починається з ураження слизової прямої, сигмовидної кишки в 90-95% випадків. При виразковому коліті
відзначається не тільки ураження товстої кишки, але й різних органів і систем.

Характерними клінічними ознаками при неспецифічному виразковому коліті (НВК), частіше за все, є часті рідкі
випорожнення, які пов'язані з прискореним просуванням кишкового вмісту, посиленням надходження в просвіт кишки
ексудату, транссудату, що виділяється запаленої слизовою оболонкою; також провідним симптомом є кровотеча. Великі
крововтрати пов'язані з активним некротичним процесом та великими виразковими дефектами в слизовій оболонці товстої
кишки, розповсюдженням процесу на більшу частину органу. Виділення крові у хворих на НВК не завжди є обов'язковими.
Іноді захворювання може починатися з боей у животі, запорів.

Основні клінічні симптоми неспецифічного виразкового коліту (НВК).
Симптом
Характеристика
Рідкі випорожнення з домішкою слизу, крові, гною
Частота випорожнень, залежно від тяжкості перебігу захворювання, може становити від 3-4 до 20 і більше разів на добу. Можливі випорожнення чистою кров'ю, протягом доби пацієнт може втратити до 300мл крові. Калові маси носять смердючий запах. НВК може проявитися ректальною кровотечею при нормальному випорожненні. У інших пацієнтів діарея і ректальна кровотеча починаються одночасно або першою з'являється діарея. Хворі можуть відзначати тенезми-імперативні позиви з невеликим виділенням крові і калу та болючими відчуттями в прямій кишці. Найчастіше позиви бувають в нічний і ранковий час.
Біль у животі
Відзначається в більшості випадків, локалізується найчастіше в лівому нижньому квадранті живота. Біль помірної інтенсивності, переймоподібний, супроводжується позивом до дефекації, посилюється після їжі, перед дефекацією та дещо вщухає після неї.
Інтоксикаційний синдром
Депресивний стан, слабкість, адинамія, відсутність апетиту, нудота, підвищення температури тіла до високих цифр.
Дистрофічні зміни
Полігіповітамінозу, зміни нігтів, випадання волосся, сухість шкіри, похудіння.
Системні прояви
В основному характерні для тяжкого перебігу. До них включають: поліартрит, сакроілеіт, вузлову еритему, ураження слизових оболонок порожнини рота, шкіри, очей.
Позакишкові прояви при НВК
У ряді випадків ці ураження можуть передувати появі кишкових симптомів
Позакишкові прояви спостерігаються у хворих юнацького віку рідше, ніж у більш старшому віці.

Ускладнення.
При виразковому коліті спостерігаються різноманітні ускладнення, які можна розділити на місцеві та системні.

I. Місцеві ускладнення:
1. Токсична дилатація товстої кишки розвивається в 3-5% випадків. Розвивається надмірне розширення товстої кишки,
якому сприяють стриктури дистальних відділів, ураження нервово-м'язового апарату, інтоксикація. Летальність у разі
розвитку цього ускладнення складає 28-32%.
2. Перфорація товстої кишки виникає приблизно в 3-5% випадків і часто призводить до смерті (72-100%).
3. Стриктури прямої чи ободової кишки (3-19% випадків). Як правило, розвиваються на невеликому (2-3 см) протязі товстої
кишки при тривалості хвороби більше 5 років; призводять до розвитку клініки кишкової непрохідності.
4. Кишкова кровотеча (1-6% випадків). Причиною є васкуліт, некроз стінки судин, а також флебіт,
розрив розширених вен.
5. Періанальна ускладнення (4-30% випадків): парапроктити, нориці, тріщини, перианальне подразнення шкіри.
6. Рак товстої кишки. НВК вважається передраковим захворюванням. Ризик розвитку раку товстої кишки підвищується по
мірі збільшення тривалості перебігу хвороби з лівобічною локалізацією, субтотальним і тотальним ураженням.
7. Запальні поліпи. Виявляють менш ніж у половини хворих з НВК. Поліпи вимагають проведення біопсії, гістологічного
дослідження.

Гостра токсична дилатація товстої кишки - одне з найнебезпечніших ускладнень виразкового коліту. Токсична дилатація
характеризується розширенням сегменту або всієї ураженої кишки під час тяжкої атаки виразкового коліту. Характерне
зниження частоти дефекацій, посилення болю в животі, наростання симптомів інтоксикації (загальмованість, сплутаність
свідомості), підвищення температури тіла (до 38-39*С). При пальпації тонус передньої черевної стінки знижений,
пальпується різко розширена товста кишка, перистальтика різко ослаблена. Хворі з токсичної дилатацією товстої кишки на
початкових стадіях потребують інтенсивної консервативної терапії. При її неефективності виконується оперативне втручання.

Перфорація товстої кишки є найбільш частою причиною смерті у разі блискавичної форми виразкового коліту, особливо при
розвитку гострої токсичної дилатації. Внаслідок великого виразково-некротичного процесу стінка товстої кишки
витончується, втрачає свої бар'єрні функції і стає проникною для різноманітних токсичних продуктів, що знаходяться в
просвіті кишки. Крім розтягування кишкової стінки вирішальну роль у виникненні перфорації грає бактеріальна флора,
особливо кишкова паличка з патогенними властивостями. При оглядовій рентгеноскопії в черевній порожнині виявляють
вільний газ. У сумнівних випадках вдаються до лапароскопії.

Масивні кишкові кровотечі зустрічаються порівняно рідко і як ускладнення являють собою менш
складну проблему, ніж гостра токсична дилатація товстої кишки чи перфорація. У більшості хворих з кровотечею адекватна
протизапальна і гемостатична терапія дозволяють уникнути операції. При
триваючих масивних кишкових кровотечах у хворих на виразковий коліт показане оперативне
втручання.

Ризик розвитку раку товстої кишки при виразковому коліті різко зростає при тривалості захворювання понад 10 років, якщо
коліт почався у віці молодше 18. У перші 10 років запального захворювання кишківника колоректальний рак виникає в
1% випадків, через 20 років - у 7%, через 30 років - у 16% через 40 років - у 53% випадків (Хендерсон Дж.М.2005 (ред)).
Стриктури прямої чи ободової кишки. Непрохідність, викликана стриктурами
доброякісного генезу зустрічається приблизно у 10% хворих на неспецифічний
виразковий коліт (НВК). У третини цих пацієнтів перешкода локалізується в прямій
кишці. Необхідно проводити диференціальну
діагностику цих стриктур від колоректального раку та хвороби Крона.

II. Загальні ускладнення.
1. Амілоїдоз.
2. Гіперкоагуляцонние синдроми, анемія, тромбоемболічна хвороба, гіпопротеїнемія,
порушення водно-електролітного обміну, гіпокаліємія.
3. Васкуліт, перикардит.
4. Трофічні виразки гомілок і стоп.
5. Поліартрит, ірит.
Діагностика.
При діагностиці необхідно враховувати дані анамнезу та фізикального обстеження, результати
додаткових досліджень (ректороманоскопія, колоноскопія, іригоскопія, лабораторні дані). В залежності від гостроти та
тяжкості проявів захворювання, клінічні знахідки у пацієнтів на виразковий коліт варіюють від норми до клініки перитоніту.
При пальцевому дослідженні прямої кишки можна виявити: перианальні абсцеси, нориці прямої кишки, тріщини анального
проходу, спазм сфінктера, горбистість і потовщення слизової оболонки, ригідність стінки, наявність крові, слизу і гною.

Ендоскопічне дослідження товстої кишки (у гострій фазі проводиться без попередньої підготовки клізмами).
Ректороманоскопія, колоноскопія є одними з основних методів дослідження, так як пряма кишка уражується в 95%
випадків. Характерна наявність слизу, крові, гною, які закривають слизову.
При дослідженні відмічається: набряк і гіперемія слизової оболонки сигмовидної та прямої кишок; втрачається судинний
малюнок, характерний для нормальної слизової оболонки товстої кишки; зникає гаустрація товстої кишки. Різні за розміром
і формою ерозії та виразки з подритими краями і дном покритим гноєм і фібрином. Наявність поодинокої виразки повинно
насторожувати стосовно можливої наявності раку. При тривалому перебігу захворювання у збережених острівцях слизової
оболонки спостерігається набряк і надмірна регенерація епітелію з утворенням псевдополіпів. НВК легкого ступеню
проявляється у вигляді зернистості слизової оболонки.
Колоноскопія дозволяє оцінювати протяжність і тяжкість ураження, особливо при підозрі на наявність малігнізації.

Протипоказаннями до ректороманоскопії та колоноскопії є:
1. Тяжкий перебіг неспецифічного виразкового коліту (НВК).
2. Токсичний мегаколон.
3. Підозра на перфорацію, перитоніт.

Рентгенологічні методи дослідження.
1. Рентгеноскопічне дослідження органів черевної порожнини використовується не тільки для діагностики власне
захворювання, але і його тяжких ускладнень, зокрема гострої токсичної дилатації товстої кишки.
При I ступені дилатації збільшення діаметру кишки в її найширшому місці становить 8-10 см, при II - 10-14 см і при III -
понад 14см. У разі токсичного мегаколону виявляється надмірна кількість газу в розширеній ободової кишці, втрата тонусу,
рівні рідини.
2. Іригоскопія є одним із основних діагностичних методів НВК, але у фазі загострення хвороби вона протипоказана.
До ранніх рентгенологічних проявів неспецифічного виразкового коліту (НВК) включають: гіперкінезію, спазм окремих
сегментів кишки, помірне потовщення, нечіткість контурів складок слизової оболонки, «зернисту» слизову оболонку,
пізніше зникають гаустри, стають зубчастими контури кишки
При тяжкому перебігу хвороби виявляють:
· Плямистість (мармуровість) малюнка рельєфу слизової оболонки.
· Ригідність стінки.
· Відсутність (деформація) гаустр.
· Нечіткість, нерівність контурів.
· Нерівномірне звуження або вкорочення кишки.
· Множинні дефекти наповнення (псевдополіпоз).
Лабораторні методи.
У пацієнтів із виразковим колітом виявляють анемію та лейкоцитоз різного ступеню, гіпо- та диспротеінемію. Тяжкий перебіг
хвороби супроводжується гіпокаліємією, зниженням концентрації
бікарбонатів в результаті втрати солей і рідини через кишківник. Наслідком хронічної втрати крові
є виснаження запасів заліза. Синдром мальабсорбції, зниження синтетичної функції печінки призводять до гіпоальбумінемії.
Гипербілірубінемія, підвищення активності лужної фосфатази в сироватці крові свідчать про супутній холангіт та перихолангіт.

Мікробіологічне дослідження. Усім хворим, у яких захворювання виявлено вперше, необхідно
виключити інфекційну природу ентероколіту. Виконуються мазки і посіви калу для виключення коліту вірусної етіології,
хламідіозу, патогенної флори та паразитарних уражень. Характерні: зміни облігатної мікрофлори, зниження позитивних
виявлень Lactobacillus bifidus до 61% (у здорових до 98%), різке зростання молочнокислих, кишкових, паличок і ентерококів;
значні зміни у складі мікробів факультативної групи - зростання патогенних стафілококів (перевищення їх вмісту в порівнянні
з нормою в 60 і більше разів), протея. Обов'язковим є визначення чутливості мікрофлори до антибіотиків.

Патоморфологічне дослідження. В основному спостерігається ураження слизової оболонки, виразки проникають до
підслизового шару, рідше до м'язового шару. Їхні краї рівні, підриті. У частині випадків у збережених ділянках слизової
оболонки виникає надлишкова регенерація залозистого епітелію з утворенням псевдополипов. Характерною є наявність
"крипт-абсцесів".

Ультрасонографія. Застосовується інтестинальна, транскутанна та ендосонографія. Особливо цей метод корисний, коли
виявлені протипоказання до ендоскопії, іригоскопії. За даними W.B.Schwerk чутливість і специфічність черезшкірної
сонографії дорівнює 90,3 і 88,4% відповідно. При панколіті та лівобічному коліті 94 і 100%, при ректосигмоїдному ураженні
- тільки 50%. Велике значення має доплероангіографія.

Комп'ютерна томографія із застосуванням контрасту внутрішньовенно або після прийому через рот. Метод дозволяє
визначити товщину стінки кишки, наявність абсцесу черевної порожнини, стриктури, пухлини.

МРТ. Високорезультативний метод для оцінки запалення стінки кишки, особливо при введенні контрасту з додаванням
метилцелюллози.

Позитрон-емісійна томографія з міченими технецієм-99 лейкоцитами.

Диференціальний діагноз.
Диференціальна діагностика повинна проводитися з цілою низкою нозологічних форм, що включають інфекційні,
функціональні та злоякісні хвороби. Перша атака виразкового коліту може протікати під маскою гострої дизентерії.
Правильній діагностиці допомагають дані ректороманоскопії та бактеріологічного дослідження.
Сальмонельоз нерідко симулює картину виразкового коліту, тому що протікає з діареєю та лихоманкою, але на відміну
від нього кривава діарея з'являється тільки на 2-му тижні хвороби. З інших форм коліту інфекційного генезу, що вимагають
диференціації від виразкового, слід зазначити:

1. Псевдомембранозний коліт.
2. Сальмонелезний коліт.                                            3. Ішемічний коліт.
4. Солітарна виразка прямої кишки.
Найбільш складний диференціальний діагноз між виразковим колітом та хворобою Крона.
Хвороба Крона                                                                                НВК
Ознака
НВК
Хвороба Крона
Запалення прямої кишки
Є завжди
У 20% випадків
Перианальні ураження
Відмічаються рідко
Відмічаються часто
Нориці
Рідко
Часто
Дифузне ураження
Характерне
Відмічається рідко
Ураження термінального відділу здухвинної кишки
Залучається дуже рідко - в 3-5% випадків (Виноградов А.В., 1988)
Діагностують у 80% випадків
Поздовжні виразки
Немає
Характерні
Афти
Немає
Є часто
Гранульоми (епітеліоїдноклітинні)
Немає
Є в 40% випадків
У 15-20% випадків не вдається із впевненістю розрізнити НВК і хворобу Крона. У таких випадках застосовується термін
«неуточнений коліт».

Дивитись також
лікування неспецифічного виразкового коліту (НВК).
© 2007-2009 proctolog.ua   Все права защищены.
Любое копирование части или целого текста без согласования с администрацией сайта ЗАПРЕЩЕНО