Корисні матеріали з проктології
Харчування і неспецифічні запальні захворювання кишечника
Твердження про те, що харчування є важливою складовою, має ще більше значення, коли розмова заходить про лікування пацієнтів з хворобою Крона і НВКом. Раціон пацієнта повинен бути повноцінним і збалансованим, щоб організм мав можливість самостійно чинити опір захворюванню і адекватно відповідати на проведену лікарську терапію ...
ГЕМОРРОЙ ЯК ВІН Є, і чим його лікувати, щоб не було нестерпно боляче
Дана сторінка присвячена тим, хто знає, що таке геморой на власній ... шкурі, і зовсім не налаштований жартувати з цього приводу. А також тим, хто хоче заготовити сани влітку і не нажити собі геморой в прямому сенсі цього слова.
ГЕМОРРОЙ: СУЧАСНА ТАКТИКА ЛІКУВАННЯ
Геморой все ще залишається найбільш частим захворюванням людини. Його поширеність достатньо висока і становить 118-120 чоловік на 1000 дорослого населення, а питома вага в структурі колопроктологічних захворювань коливається від 34 до 41%.
ЗАПОРИ: ТАКТИКА ВЕДЕННЯ ПАЦІЄНТА У ПОЛІКЛІНІЦІ
Запори представляють серйозну медико-соціальну проблему у всіх країнах світу насамперед через їх широку поширеність, зниження соціальної активності та якості життя хворих. Згідно зі статистичними даними ними страждає від 30 до 50% дорослого населення. Вони лідирують в якості причин звернення до лікарів загальної практики і гастроентерологів. Лікарю необхідно інтерпретувати скарги пацієнта, провести необхідний діагностичний пошук і намітити програму лікування.
СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НЕСПЕЦИФІЧНИМ ВИРАЗКОВИМ КОЛІТОМ
Лікування хворих на неспецифічний виразковий коліт - надзвичайно складна проблема, шляхи реалізації якої повинні випливати з ступеня активності захворювання, поширеності та локалізації процесу, наявності тих чи інших ускладнень. Необхідно враховувати також індивідуальні особливості пацієнта: вік, стать, супутні захворювання, можливу лікарську непереносимість. Правильна оцінка перерахованих вище факторів, що обумовлюють ту чи іншу схему лікарської терапії, збільшує ймовірність успішного вирішення лікарем-гастроентерологом, що стоять перед ним завдань:
ДОСВІД ЛІКУВАННЯ КОЛОГЕННИХ ЗАПОРІВ
Проблема лікування хронічних колостазів (ХКС) залишається однією з актуальних проблем колопроктології. До кінця не вивчені питання етіології, патогенезу, діагностики, консервативного та хірургічного лікування ХКС. Залишаються невтішними результати хірургічного лікування, за даними різних авторів кількість незадовільних результатів доходить до 27,3-45,9% [1, 2, 4].
СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ ВОПРОСА О ПАТОГЕНЕЗЕ И ЛЕЧЕНИИ ГЕМОРРОЯ
Геморрой является одним из самых распространенных заболеваний человека. Вертикальное положение тела, особенности диеты, сидячий труд и адинамия — основные факторы, влияющие на широкое распространение данного заболевания.
Патогенез, клиника и лечение геморроя обсуждались и продолжают обсуждаться в огромном количестве специальных публикаций. Наиболее полно и подробно, в историческом аспекте, учение о геморрое описал А. М. Аминев во втором томе «Руководства по проктологии» (Куйбышев, 1971), где собраны и критически оценены все прежние теории возникновения геморроя — механическая (повышение венозного давления в сосудах прямой кишки), теория экзо- и эндогенных интоксикаций, опухолевая, инфекционная, нейрогенная теории. Приведены данные о возможном влиянии на возникновение геморроя пола, возраста больных, их национальности и т.д.
РАСПРОСТРАНЕННОСТЬ ГЕМОРРОЯ
Материалы многих исследователей, изучавших заболеваемость болезнями прямой кишки у населения, содержат сведения о частоте геморроя. Однако эти показатели разных авторов значительно отличаются друг от друга Например, при проведении медицинского осмотра сельского населения Л. М. Лукьянов и И. И. Московская (1974) на каждую тысячу осмотренных зарегистрировали 279 случаев заболевания геморроем, а Н. Е. Ермилова (1981) отметила всего 22,16 случая на 1000 городского населения.
ИЗУЧЕНИЕ ГАЗОВОГО СОСТАВА И КОАГУЛЯЦИОННОЙ АКТИВНОСТИ КРОВИ ИЗ ГЕМОРРОИДАЛЬНЫХ УЗЛОВ
Наши морфологические исследования и данные литературы позволяют считать, что в геморроидальном узле кровь должна быть по составу близкой к артериальной. F. Stelzner (1962), изучив насыщение крови
геморроидальных узлов кислородом методом спектральной фотометрии у 11 больных, показал, что оксигенация крови была в среднем 970, т. е. соответствовала артериальной. М. Ф. Борисов (1970) с помощью оксигемометрии обнаружил, что насыщение крови геморроидальных узлов кислородом более чем у 65% больных колебалось от 81 до 90% и выше.
ОПЕРАТИВНОЕ ЛЕЧЕНИЕ ГЕМОРРОЯ
В практической монографии невозможно, да и нецелесообразно перечислять и оценивать все те сотни хирургических пособий, которые в течение более чем тысячи лет предлагались и до сих пор предлагаются для лечения геморроя. В последнее время, правда, этот поток начинает, видимо, иссякать в связи с тем, что, с одной стороны, внедрены в практику такие достаточно удовлетворительные «полухирургические» методы лечения, как склерози-рующая терапия и криохирургия, а с другой стороны — радикальная геморроидэктомия с иссечением только трех основных внутренних узлов настолько привлекает своей простотой и этиологической целесообразностью, что, видимо, хирурги несколько успокоились, освоив или осваивая эти современные операции.
КЛИНИКА И ЛЕЧЕНИЕ ГЕМОРРОЯ. БЕССИМПТОМНЫЙ ГЕМОРРОЙ
При обследовании практически здоровых людей часто выявляется, что при геморрое за медицинской помощью обращаются, как правило, лишь те лица, у которых клинические проявления болезни не только имеются, но и достаточно резко выражены. Если принять концепцию о том, что анатомическим субстратом геморроя являются скопления (группы, коллекторы) кавернозных телец, представляющих собой нормальную, эмбриологически обусловленную структуру подслизистого слоя переходной зоны прямой кишки, то становится вполне объяснимой возможность существования бессимптомного геморроя. В таких случаях ни при наружном осмотре, ни при пальцевом исследовании прямой кишки ничего не обнаруживают.
