Поліпи кишківника та поліпозні синдроми

Пухлина - це патологічний процес що являє собою новостворену тканину, в якій зміни генетичного апарату клітин призводять до порушення регуляції їх росту та диференціювання. За характером росту пухлини розділяють на доброякісні та злоякісні.

Поліпи та поліпозні синдроми

Визначення поліпа не відрізняється чіткістю. В даний час істинним поліпом вважають розростання залозистого епітелію, що утворить підвищення над рівнем слизової оболонки у вигляді широкого грибоподібного, часто розгалуженого утворення, що сидить на більш вузькій ніжці, а іноді на широкій основі.

Етіологія і патогенез

Встановити істинну частоту появи доброякісних поліпів товстої кишки дуже важко, оскільки вони протікають практично безсимптомно, і виявляють їх найчистіше випадково у хворих, що висувають скарги на дискомфорт, біль в області заднього проходу, дисфункції кишківника, патологічні виділення із заднього проходу і т. і., які є ознаками інших захворювань (геморой, парапроктит, анальна тріщина, коліт, рак прямої кишки тощо). У зв'язку з цим близьку до істинної частоту поліпів можна встановити тільки в результаті проведення цільових профілактичних обстежень населення або розтинів. У результаті праць вчених встановлено, що частота виявлення аденом товстої кишки (при використанні тільки ректороманоскопії) коливається від 2,5 до 7,5% загальної кількості обстежених. Однак, справжня частота їх виникнення безумовно вище, тому що при обстеженні автори не оглядали інші відділи товстої кишки, в яких розташовується близько 50% усіх аденом товстої кишки.

Етіологія поліпів прямої та ободової кишки не з'ясована. Роботи, в яких вивчена вірусна природа цих захворювань, мають теоретичний характер, так само, як і створення моделі товстокишкового поліпозу на тваринах.

Збільшення частоти появи доброякісних пухлин товстої кишки зв'язують із впливом навколишнього середовища (мегаполіси, наявність великих виробництв), зменшення фізичної активності. Важливим фактором, що впливає на збільшення частоти розвитку захворювань товстої кишки, багато дослідників вважають зміну характеру харчування населення в умовах індустріалізації.

Встановлено, що основною особливістю харчування жителів економічно розвинених країн є перевага в раціоні висококалорійних продуктів із великим вмістом тваринних жирів при невеликій кількості клітковини. Усе це призводить до того, що в товсту кишку потрапляє хімус, що містить мало клітковини, що позначається на зниження моторної активності кишки, і велика кількість жовчних кислот, які, як встановлено, в процесі травлення перетворюються на речовини, які мають канцерогенний вплив на слизову оболонку. Зниження швидкості проходження хімусу по кишці створює більш тривалий контакт канцерогенів зі слизовою оболонкою. Все це викликає порушення також мікробного пейзажу, що в свою чергу змінює склад ферментів мікробного походження.

Клінічна картина

У більшості хворих доброякісні новоутворення товстої кишки протікають безсимптомно і виявляють їх, в основному, при ендоскопічному дослідженні. Однак при досягненні великих розмірів (2-3 см) війкових пухлин можуть відзначатися кров'янисто-слизові виділення, біль у животі та задньому проході, закреп, пронос, анальний свербіж. При гігантських війкових пухлинах втрати білка та електролітів у зв'язку з гіперпродукцією слизу іноді можуть призводити до суттєвих порушень гомеостазу (диспротеїнемія, порушення водно-електролітного балансу, анемія).

При них можлива поява симптомів гострої повної або часткової непрохідності (внаслідок інвагінації). Індекс малігнізації війкових пухлин досить високий і становить 40%. Діагностика. За наявності перелічених вище симптомів необхідно проведення пальцевого дослідження прямої кишки та ректороманоскопії.

При пальцевому дослідженні вдається вивчити ділянку прямої кишки до 10 см від краю заднього проходу. Цей первинний метод діагностики необхідно застосовувати завжди. Він обов'язково повинен передувати ректороманоскопії, оскільки це досить інформативний спосіб виявлення й інших захворювань прямої кишки (геморой, нориці, тріщини та ін), навколишньої клітковини (кісти і пухлини) та передміхурової залози у чоловіків (аденома, простатит, рак).

Ректороманоскопія вимагає спеціальної підготовки за допомогою очисних клізм або пероральних проносних (фортранс та ін.). Цей метод дослідження більш інформативний і дає можливість виявити більшу частину поліпів товстої кишки, тому що більш 50% з них локалізуються в прямій і сигмовидної кишках, тобто в межах досяжності ректоскопа (25-30 см від краю заднього проходу). При виявленні поліпів у прямій і сигмовидній кишках необхідно ретельне дослідження верхніх відділів товстої кишки та шлунка, так як нерідко поєднане ураження поліпами різних відділів шлунково-кишкового тракту. Для цих цілей використовуються рентгенологічні та ендоскопічні дослідження товстої кишки і шлунка. Іригоскопія має важливе клінічне значення, вона дозволяє діагностувати більшість поліпів більших за 1 см в діаметрі, більш дрібні утворення вдається виявити значно рідше. Тому при профілактичних оглядах краще використовувати колоноскопію, за допомогою якої вдається виявити практично будь-яке утворення (розміром менше 0,5 см).

При ендоскопічному дослідженні товстої кишки гіперпластичні поліпи виглядають як дрібні (менше 0,5 см в діаметрі) утворення м'якої консистенції звичайного кольору, що злегка піднімаються над рівнем слизової оболонки. Нерідко гіпертрофовані лімфатичні фолікули симулюють гіперпластичні поліпи (підтвердженням цього є гістологічне дослідження).

Малігнізований поліп прямої кишки